Чи не основною умовою нормального функціонування, росту та розвитку будь-якого живого організму виступає збалансованість його хімічного складу. Не винятком є і рослинний світ, де взаємодія хімічних елементів має осново творче значення. Взаємодія між хімічними елементами у рослині може описуватись одним з двох понять: антагонізм та синергізм. Незбалансовані реакції можуть призвести до стресів рослини, а вони у свою чергу, можуть викликати навіть загибель.

Антагонізм виникає, коли спільна фізіологічна дія елементів менша суми дії цих елементів по одинці, а синергізм, коли більша. Така взаємодія великою мірою визначає здатність одного елементу сприяти або загальмовувати засвоєння іншого. Або якщо простіше, антагонізм – явище, при якому понаднормове засвоєння одного мікроелементу викликає дефіцит іншого, а синергізм – явище, коли засвоєння одного елемента сприяє кращому засвоєнню іншого.

Як видно з малюнку, чим більше для вирощування рослини буде внесено заліза (Fe), тим гостріше рослина відчуватиме дефіцит кальцію (Ca). А ось внесення азоту сприятиме кращому засвоєнню фосфору, калію та магнію.

Доволі часто окрім елементів антагоністів та синергістів прийнято виділяти також і третю групу. Елементи, які блокують один одного. Для прикладу, одночасне внесення купруму та кальцію є неефективним, оскільки рослина засвоїть лише один з цих елементів живлення.

Взаємодія між мікроелементами в рослині підкреслює складність цих процесів, оскільки в деяких умовах грань між синергізмом та антагонізмом може бути досить відносною. Інколи дані процеси проявляються у метаболізмі більш як двох елементів. Найбільш поширені антагоністичні реакції між макро- та мікроелементами, тоді як мікроелементи між собою здебільшого є нейтральними і не реагують на «побратимів».

Мікроелементи та регулятори росту рослин стали невід’ємною частиною агротехнологій. Роль даних продуктів переоцінити дуже складно, особливо в період циклічних змін клімату, коли ведення сільськогосподарського виробництва дедалі набуває статусу ризикованого. Перепади температури, нестача води, кисню, надлишок солей, тощо призводять до різкого зниження врожаю і навіть загибелі посівів. Однак застосування цих продуктів далеко не завжди дає бажаний результат. Успішне застосування мікроелементів, регуляторів росту вимагає поглиблених знань в області фізіології росту і розвитку рослин, агрохімії, селекції тощо.

Нормальний життєвий цикл (онтогенез) вищих рослини складається з періодів, які характеризуються якісними змінами біохімічних реакцій, фізіологічних функцій, органоутворючих процесів, які мають певну циклічність і тривалість. Клітини не можуть постійно ділитись або розтягуватись. І в залежності від інтенсивності та умов їх проходження залежить рівень такого господарсько-цінного показника як врожай.

Зазвичай в сільськогосподарській практиці привизначенні рівня розвитку рослин використовують термін «фенологічні фази», оскільки його можна визначити візуально.

Хоча між фазами розвитку і етапами органогенезу і існує тісний зв’язок, загальна характеристика фази не завжди об’єктивно дає уяву про органотворні (органогенні) процеси, які відбуваються в рослині, на даний момент. Так, наприклад, у злакових культур у фазу кущення проходить II і III етапи органогенезу. Початок і середина кущення збігається з II етапом органогенезу, коли визначається габітус рослини (висота, кількість листків), коефіцієнт кущення, зимостійкість, а III етап, як правило припадає на закінчення фази кущення, коли формуються членики колосового стрижня, міжвузля й вузлові горбочки осей волоті, у волотевих культур. І незначне подовження цього етапу помітно збільшує число члеників колосового стрижня, що забезпечить збільшення колосків і відповідно рівень врожайності.

Усі біохімічні процеси відбуваються за участю гормонів, синтез, яких також має свою періодичність і взаємозв’язок. Висока активність одного гормону пригнічує інший і навпаки. Дисбаланс в гормональному полі гальмує фізіологічні процеси усього рослинного організму. «Гормональні збої», як правило виникають за стресових умов (спека, посуха, гербіцидне навантаження тощо) та дефіциту енергії, енергії на біосинтез і транспорт тих же фітогормонів.

Дефіцит енергії може бути спричинений розбалансованим живленням. Наприклад, борне голодування проявляється як при дефіциті самого бору, так і при низькій активності сірки, магнію, фосфору, або в результаті антагонізму між бором і залізом на фоні високої активності магнію. Борна недостатність через дефіцит сірки спричинює глибоке порушення окисно-відновних процесів, що призводить до затримки росту й розвитку.

Не слід забувати, що формування врожаю і еволюція ґрунтової родючості відбуваються в суровій відповідності з законами землеробства. А рівень врожайності – це багатофакторний компонент, який залежить від управління ростом і розвитком рослин на фоні застосування добрив, високої агротехніки з використанням регуляторів та мікроелементів.